85 років від дня народження письменника Володимира Писаренка
25 серпня 2025, 10:11
Володимир Михайлович Писаренко (1940-2012) – письменник, член Національної спілки журналістів України.
Він народився 25 серпня 1940 року у селі Стефанівщина Великобагачанського району на Полтавщині. У сім років пішов до місцевої школи. У шостому класі написав свій перший вірш, який надрукували у районній газеті, ще й гонорар прислали – карбованець з копійками. Згодом отримав пропозицію від редакції стати сількором. Писав замітки про вистави, які ставили сільські драмгуртківці в клубі, концерти до свят, про інші події Стефанівщини.
Після закінчення Красногорівського сільгосптехнікуму працював в Одесі на судноремонтному заводі. У період служби в армії Писаренко співпрацював з дивізійною газетою, друкував дописи на армійську тематику. Після демобілізації закінчив перший курс філологічного факультету Тартуського університету та повернувся на Полтавщину, де як журналіст співпрацював з обласними газетами. Згодом отримав посаду заступника редактора, завідувача відділу. Проте через обвинувачення у націоналізмі та поширенні поезій Василя Симоненка був звільнений з роботи.
Рік очолював Решетилівський райком ДТСААФ та з творчістю не розлучався. Писав про військово-патріотичне виховання молоді, про спортивні змагання тощо.
У 1999 році побачила світ перша збірка віршів «Здрастуй, людино». Одна за одною виходять книги «На струнах осені», «Веселка наді Пслом», «Падають зорі в долоні», «Якщо совісті немає» – сатира і гумор.
Часто твори Володимира Писаренка друкувалися в періодичних виданнях, зокрема в журналах «Україна», «Прапор», «Хлібороб України», «Криниця», альманасі «Полтавський сміхограй», газетах «Зоря Полтавщини», «Село полтавське», «Літературна Полтавщина», «Друг читача» та інших. Надзвичайно глибоко автору вдалося розкрити тему понівеченої, сплюндрованої війною жіночої долі. Багато віршів поет присвятив красі рідного краю, неперевершеним краєвидам Великої Багачки, її славній історії. Поет віддав щиру данину й любовній ліриці, стверджуючи, що кохати ніколи не пізно. Вірші Писаренка читаються легко, вони мелодійні, багато з них покладено на музику.
У 1972-му Володимира Писаренка призначають відповідальним секретарем редакції. На цій посаді працював до виходу на заслужений відпочинок у 2007році.
Володимир Михайлович пішов у засвіти 21 січня 2012 року.
