75 років від дня народження Олександра Шеремета — українського художника, живописця й педагога

Народився Олександр Шеремет 1950 р. у селі Ревущине Кобеляцького району Полтавської області. Після закінчення Дніпропетровського художнього училища продовжив навчання у Київському державному художньому інституті (майстерня професора Віктора Шаталіна, Василя Гуріна). Був запрошений на викладацьку роботу у цьому ж закладі, що після здобуття Україною незалежності був відновлений у статусі як Національна академія образотворчих мистецтв і архітектури. Педагогічній діяльності присвятив понад 30 років.

Член Національної спілки художників України з 1985 року. За особисті заслуги у розвитку українського образотворчого мистецтва та плідну педагогічну діяльність Олександру Шеремету указом Президента України від 16 грудня 1992 року присвоєно звання "Заслужений діяч мистецтв України". Очолював секцію живопису Київської організації НСХУ з 2005 року.

Виставкову діяльність Олександр Петрович розпочав з 1976 року. У творчому доробку художника шість персональних виставок. Учасник та лауреат міжнародних бієнале живопису у Львові і Дніпропетровську, триєнале в Києві та пленерів у Румунії, Білорусі та Німеччині. Лауреат премії імені Федора Кричевського 2007 року. Картини живописця зберігаються у Дирекції виставок Національної спілки художників України, Музеї сучасного образотворчого мистецтва України, Ізмаїльській картинній галереї, Криворізькому краєзнавчому музеї, Дніпропетровському художньому музеї. А також у приватних колекціях Франції, Іспанії, Бельгії, Греції, США, Італії, Німеччини, Польщі, Румунії.

Мистецтвознавці відзначають професіоналізм та майстерність Олександра Шеремета щодо композиції — рівновагу мас, об’ємів та кольорової гами. Його роботи реалістичні, тяжіють до класичної манери письма, однак точно відображають сучасний стан епохи, виражений у речах та образах. Не випадково натюрморт був одним з найулюбленіших його жанрів у живописі. Натюрморти Шеремета — це не просто констатація існування певних речей. Вони, насамперед, розкривають особистий світ художника: його світосприйняття і світобачення, форму його контакту з дійсністю. Предмети тут, як правило, перебувають не лише у певних "стосунках" з автором, але й між собою. Художник немов звертається до "пам'яті" предметів, виходячи на прямий діалог з їх далеким чи не дуже минулим, відроджує до життя в найкращих їхніх "спогадах", позначених силою кольорів, дзвінкістю тонів і відтінків. Позначені глибоким національним змістом роботи «Натюрморт зі старими речами», «Весільний натюрморт», «Глечики» тощо. У них відтворені прості побутові речі: миски, тарілки, глечики, які набувають культового значення, стають своєрідними артефактами. Часто тлом тут є поєднання фарб, що відтворює текстуру та кольори українського рушника чи ліжника.

Квіти Олександра Шеремета — ніжні, лагідні, сповнені світла та проникливого погляду: троянди, хризантеми, півонії і навіть півники — вишукані й аристократичні. Найбільше митець любив малювати соняхи — символ відданості, світла, рідної землі, Батьківщини, вдячності. Вони у Олександра Петровича дуже різні: на початку цвітіння палкі, яскраві, насичені, пристрасні, повні сили і... глибокого смутку, коли яскраві пелюстки віднесені вітром... На щемливій картині «Натюрморт з іконою та сухими соняшниками» поруч з вицвілими, потемнілими від часу соняшниками зображена на жовтогарячому тлі ікона Георгія-змієборця як вираження того, що ми йдемо битими шляхами, боремося, молимося і віримо.

Пейзажі Олександра Шеремета — філософські, часом з закладеним певним символізмом, що виражено в кольорі та композиції, такі, що змушують замислитися над плином життя і суттю речей.

Олександр Петрович Шеремет – значуща постать в українському образотворчому мистецтві другої половини ХХ століття. Поєднуючи класичну школу, викладацьку діяльність і власну майстерність у натюрморті та пейзажі, він створив художній стиль, який відображає дух часу, українську тематику, побутовий образ, але з глибинним і світлим змістом. Станковий живопис художника — це світ витончених форм, створений широкими потужними мазками, що вражають своєю дивовижною красою і гармонією, активністю і експресивним характером живопису.