100 років тому у Полтаві відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку

Кобзар неодноразово бував у Полтаві та інших містах і селищах Полтавщини. На цій землі він написав відомі поеми «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», вірш «Не завидуй багатому» та багато інших творів. Перебуваючи у Полтаві у 1845 році, Шевченко відвідав садибу Івана Котляревського на Івановій горі, зробив малюнок хати. Саме цей малюнок великого Кобзаря був взятий реставраторами за основу при відтворенні садиби І.П.Котляревського.

На відкриття зібралися тисячі жителів Полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Коли з 5-метрового монументу спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора Г.П.Гладкого і кількатисячний хор заспівав «Заповіт» Т.Г. Шевченка. Це стало однією з наймасштабніших маніфестацій національної пам’яті в тогочасній Полтаві.

Пам’ятник споруджений із залізобетону за проєктом українського скульптора Івана Кавалерідзе. Могутня фігура поета-борця наче постає з сірих асиметричних брил. Висота фігури Шеченка становить 1,8 м, а висота постаменту – 3,2 м. Роботу над образом монументу автор розпочав ще у 1918 році, коли спорудив пам’ятник Кобзареві у Ромнах. Він зобразив фігуру поета, з опущеною головою та руками, сидячого на пагорбі-постаменті. Цей варіант пам’ятника Шевченкові був виконаний у реалістичній манері, хоча і рубленими формами. На початку 1920-х років скульптор змінив творчий стиль, орієнтуючись на авангардні течії мистецтва. Нові роботи Івана Кавалерідзе вирізнялися застосуванням конструктивістського архітектурного прийому нарощування об’ємів. Завдяки цьому пам’ятники майстра набували властивостей монументального архітектурного об’єкту. У 1921 році скульптор взяв участь у конкурсі на проєкт пам’ятника Т.Г.Шевченку у Полтаві. Була затверджена модель з напівлежачим положенням фігури поета, але у процесі будівництва автор змінив концепцію і повернувся до Роменського варіанту. Композиція полтавського пам’ятника динамічна, має вигляд чотиригранної піраміди, вибудуваної з бетонних плит. На верхівці – врізана скульптура поета. Постамент та фігура вирішені площинами, як архітектурні споруди, натомість обличчя – плавними лініями, без схематизації, воно є центром уваги глядача. Щоб ув’язати незвичний пам’ятник із середовищем Петровського парку і будинком Земського дому Кавалерідзе застосував металеві огороджувальні ґратки з українським орнаментом.

Пам’ятник намагалися прибрати двічі. Під час Другої світової війни німецькі окупанти пошкодили обличчя та руку скульптури. Пізніше, у 1960-х рр., Микита Хрущов вимагав замінити «незрозумілий» монумент на стандартний бронзовий, проте полтавська інтеліґенція та головний архітектор міста Лев Вайнгорт змогли захистити монумент.

З-поміж сотень інших пам'ятник у Полтаві вирізняється своєю лаконічністю та модерністю. Нині це пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення. Загалом же на Полтавщині понад пів сотні пам’ятників Тарасові Шевченку.