Лікар-уролог розповіла, що варто знати про сечокам’яну хворобу

Від чого виникають камені в нирках?

        Однією з хвороб нирок, що найчастіше зустрічаються є сечокам’яна хвороба або камені в нирках. Вона діагностується приблизно у кожної десятої людини. При цьому, в останні роки простежується тенденція до розвитку цієї патології не тільки у дорослих, але й у дітей.

        Причини утворення каменів в нирках різні. Значення мають і спосіб життя, і характер харчування, і супутні захворювання, і спадковість. Усі причини виникнення каменів в нирках можна розділити на дві великі групи – зовнішні та внутрішні причини утворення конкрементів.

Зовнішні причини появи каменів у нирках

• Жаркий клімат, який сприяє підвищеному потовиділенню та зневодненню організму.
• Нестача ультрафіолету.
• Гіповітаміноз А та D.
• Характер харчування – переважання в раціоні гострої, кислої, жирної, солоної їжі.
• Недостатнє споживання рідини – для нормального функціонування нирок людина повинна випивати близько 2-3 л води на добу.
• Вживання жорсткої питної води з високим вмістом солей кальцію.
• Гіподинамія.
• Шкідливі фактори робочого середовища.
• Прийом деяких медикаментів (сульфаніламіди, аскорбінова кислота).

Споживання окремих харчових продуктів може провокувати ті чи інші камені в нирках. Причини виникнення, наприклад, фосфатних каменів можуть критися в надлишку в раціоні молочних продуктів, міцного чаю, кави, шоколаду, какао. Якщо це оксалатні камені в нирках, причини виникнення можуть бути в «захопленні» такими харчовими продуктами, як щавель, салат, петрушка, кріп, селера, буряк, цитрусові, кислі ягоди і фрукти, какао, шоколад. Утворення уратних каменів можуть провокувати надмірне споживання жирного м’яса, птиці та риби, субпродуктів, а також бобових, алкоголю.

Внутрішні причини каменів у нирках

• Гіперфункція паращитоподібних залоз – гіперпаратиреоз.
• Дисфункція щитоподібної залози, гіпофіза.
• Захворювання ШКТ (гастрит, виразкова хвороба, хвороба Крона, коліти).
• Остеопороз, остеомієліт, травми кісток, які ведуть до порушень мінерального обміну та стають причиною виникнення каменів.
• Вроджені або набуті ензимопатії.
• Генетична схильність.
• Інфекційні та запальні захворювання сечостатевої системи.
• Анатомічні дефекти органів сечостатевої системи.

Симптоми каменів у нирках

До основних ознак цього захворювання належать такі: гострий біль у попереку (ниркова коліка); нудота і блювання; часті позиви до сечовипускання; біль або печіння при сечовипусканні. Сеча може бути каламутною, у ній може з’явитися кров (гематурія). У нижній частині живота або паху з’являється біль. У хворого виникає озноб, підвищення температури тіла.

За появи цих симптомів, необхідно якомога швидше звернутися за медичною допомогою.  

Як діагностуються камені у нирках?

Загальний аналіз сечі – допомагає виявити наявність крові в сечі (гематурія), що часто супроводжує сечокам’яну хворобу. Крім того, в сечі можуть виявлятися кристали солей.

УЗД нирок – дає змогу оцінити стан ниркової тканини, виявити ознаки обструкції сечовивідних шляхів і гідронефрозу. Однак цей метод може не виявити дрібні камені або конкременти, розташовані в сечоводах.

Комп’ютерна томографія (КТ) – дає змогу точно визначити розмір, розташування і щільність каменів, що вкрай важливо для вибору методів лікування. При КТ можна виявити навіть дуже дрібні камені.

УЗД сечовивідної системи, рентгенографія – використовуються для виявлення кальцієвих утворень.

Екскреторна урографія – дає змогу оцінити функцію нирок і прохідність сечовивідних шляхів. Пацієнту вводиться контрастна речовина, а потім робиться серія рентгенівських знімків. 

Діагностика нефролітіазу не обмежується лише виявленням самих каменів. Вона також спрямована на визначення причин їх утворення, оцінку функції нирок і виявлення можливих ускладнень. Тому лікар може призначити додаткові аналізи, наприклад, визначення рівня паратиреоїдного гормону, оксалатів у сечі.

Рекомендації  хворим із сечокам’яною хворобою

Хворим рекомендовано збільшення споживання рідини (за винятком фосфатного каміння) та зменшення в раціоні кухонної солі, щоб уникнути гіпогідратації.

При сечокам’яній хворобі не можна вживати: жирне м’ясо, шкірку птиці, субпродукти, жирну рибу (лосось, оселедець, скумбрію), морепродукти, бульйони на основі таких продуктів; сало, маргарин, баранячий і яловичий жир; желе, холодець; ковбасні вироби, сосиски, копченості, солонину, рибні та м’ясні консерви; щавель, шпинат, баклажани, буряк, ревінь; цитрусові фрукти; кислі ягоди – агрус, смородину, брусницю, малину, журавлину; здобу, креми, свіжий хліб; гострі і солоні сири; маринади; яйця, особливо це стосується жовтка; гострі спеції – гірчицю, хрін, перець; каву і чай; шоколад, какао, алкоголь.

До дозволених продуктів відносяться: хліб з борошна, яка не відноситься до вищих сортів – найкраще підійде грубий помел або висівки, оскільки вони є джерелом вітамінів групи В. Можна їсти макаронні вироби, але вживати їх потрібно в помірній кількості; крупи (їх теж потрібно було вживати помірно); свіжі овочі; картоплю; нежирне м’ясо, рибу птицю; молочні та кисломолочні продукти, вони повинні бути нежирними; сир (НЕ солоний і не гострий); солодкі ягоди і фрукти – виноград, сливи, яблука, груша, кавуни.

         Окрім того, важливо дотримуватися достатньої фізичної активності, уникати емоційних перевантажень.  

Такі поради рекомендовані також людям із сімейним анамнезом сечокам’яної хвороби.

Сечокам’яна хвороба – патологія, яку цілком можуть контролювати і пацієнт, і лікар. Достатньо своєчасно пройти діагностику і виконувати призначення фахівців.

Наталія Грибініченко, лікар-уролог

КП «3 міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»