150 років від дня народження Сергія Шемета

Сергій Михайлович Шемет народився на хуторі Олександрівка Лубенського повіту на Полтавщині. Походив зі старовинного шляхетського роду Шеметів-Кежгайлів, який завжди цінував свою українську національну ідентичність. Був власником суконної фабрики в Лубнах. Отримав спеціальність інженера-хіміка у Технологічному інституті у Санкт-Петербурзі, де очолював Українську студентську громаду.

У 1900 р. заснував культурне товариство «Родина». З 1905 року – видавець у Лубнах газети «Хлібороб». Був одним із засновників і найактивніших діячів Української народної партії (1902), одним із організаторів Української демократично-хліборобської партії (1917).

У квітні 1918 р. Сергій Шемет був одним із ініціаторів скликання Хліборобського конгресу, на якому Павла Скоропадського проголосили Гетьманом України. Наполегливо виступав за українізацію гетьманського уряду. Під час еміграції разом з В.Липинським формував ідеологію та організаційну основу гетьманського руху.

Був співредактором журналу «Хліборобська Україна» та інших гетьманських видань. Написав та оприлюднив низку публікацій з історії українського суспільно-політичного життя, зокрема «Микола Міхновський», «З історії Української демократично-хліборобської партії».

Мешкав у Тарнові, Відні, Берліні, Парижі. Із 1919 р. на еміграції в Австрії. У міжвоєнні роки робилися неодноразові спроби до об’єднання розрізнених кіл української еміграції. Гетьман Скоропадський і його довірена особа Сергій Шемет відігравали у цьому процесі важливу роль.

Після Другої світової війни Шемет жив у Австралії, де був одним із засновників Союзу Українських Організацій Австралії.

Помер 5 травня 1957 року. Похований у Мельбурні.

В Україні за новітніх часів йому віддають належну шану як особі, яка в усі періоди історії активно працювала на українську справу, боролася за єдність в лавах української еміграції і робила свій внесок у відродження державності.