140 років від дня народження Михайла Микиші

6 червня минає 140 років із дня народження Михайла Венедиктовича Микиші (1885-1971) – українського оперного співака (тенора), педагога, соліста Київського, Харківського театрів опери та балету, професора Київської консерваторії, Народного артиста України.

Народився Михайло у Миргороді на Полтавщині. Спочатку навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя, у 1904-1910 – у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка.

Михайло Микиша мав сильний, виразний, широкого діапазону голос, здобув славу виконавця гостродраматичних ролей. Брав активну участь у шевченківських концертах. У репертуарі – українські народні пісні, солоспіви, зокрема М. Лисенка на вірші Т. Шевченка («Гомоніла Україна», «Мені однаково», «Нащо мені чорні брови», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Чого мені тяжко», «Очі горять»), К. Стеценка («По діброві вітер виє», «Сонце заходить, гори чорніють»), Я. Степового («Три шляхи»), О. Нижанківського («Минули літа молодії») та ін.

Співав у театрі Миколи Садовського (1910–1914), Київській міській опері (1914–1922), Большому театрі (Москва, 1922–1931), Харківському (1931–1942) і Київському (1942–1944) театрах опери та балету. Був керівником українського театру «Музична драма».

З 1937 року викладав у Харківській консерваторії. У 1941 році був репресований та висланий до Сибіру. З 1944 року викладав у Київській консерваторії. У 1946 році отримав звання професора. У 1971 році було видано його книгу «Практичні основи вокального мистецтва».

Помер у Києві 20 листопада 1971 року, похований на Байковому кладовищі.

У Миргороді його ім'ям названо вулицю. На будинку по Паньківській вулиці у Києві, де він жив, встановлено меморіальну дошку.